українські прізвища в Росії

ОНОМАСТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ У МАЙКОПІ

Алмас — Tue, 20 May 2014 21:31:32 GMT

Сьогодні, 21 травня, почнеться чергова ономастична конференція у столиці Адигеї Майкопі. ЕНКОСАЙТ вітає учасників цього наукового заходу й щиро бажає творчих успіхів та наснаги на користь нашу спільну! Особливе вітання та шанування найпершій та невтомній організаторці та натхненниці усіх конференцій пані професорші АДУ, завкафедрою російської мови Намитоковій Розі Юсуфовні! Про конференцію подамо матеріали протягом червня-липня с.р.

ОБ ИМЕНИ РУСЛАН

Алмас — Mon, 19 May 2014 05:51:29 GMT

Полемика об имени Руслан на сайте "Лингвофорум". Джереми - ваш покорный слуга и автор основного поста.

Swetlana

Да вы что такое говорите, Русланы от Александра Сергеича пошли. Дело было так.
В основе лежит персидская поэма "Шахнаме" о многочисленных подвигах богатыря Рустама. Эти сюжеты были заимствованы тюркскими народами, но Рустам превратился в льва Арслана Залазара.
Далее, в XVII веке эти сюжеты превращаются в русские народные сказки, а Арслан Залазар в Еруслана Лазаревича.
И, наконец, солнце русской поэзии заимствует для своей известной поэмы некоторые сюжетные ходы, а Еруслана превращает в Руслана, и на свет появляется русское имя Руслан .

Джереми:
Я тоже верю в фасмер-пушкинскую версию "раскрутки" и Руслана, и Людмилы, как в жуковскую - Светланы. У наших адыгов ещё Русланид есть.
Tawlan:

Ракрутка я так понимаю в смысле популяризации ? Пушкин как бы русский поэт. А имя популярно именно у не русских почему-то :donno: В реале ни одного русского не знаю с таким именем и даже из "не реала" вспомнить не могу. Крайне не популярное имя у русских, будто мусульманское имя какое-то. Как-то логику не могу уловить :what: "Имя стало широко известно русскоязычному населению благодаря Пушкину" - вот это понятно.
Джереми:

Имя Руслан помалу начало приживаться к концу 19 века в среде славянской ителлигенции - украинской и русской. Как крестили этих Русланов -? То, что имя позднее, говорит тот факт, что фамилия Русланов у русских крайне редка. По Л.А.Руслановой, урожд. Лейкиной доподлинно известно, что ей переделали документы в церкви, чтобы взять в церковный детский хор, т.к. крестьянских детей (фу!- какая-то Лидка Лейкина!) туда не брали. Это настоящая новая фамилия, родившаяся именно у русских от русского некрестильного литературного имени. До 1930-гг. никаких Русланов (похоже, и Рустамов) на Кавказе(у кавказских народов) не было. Они могли якобы появиться позже, когда примерно в 1940-е гг. пришло имя Руслан - могли переделать на Руслана какого-то старого Арслана, Арослана, Юруслана и т.п. Фамилий у кавказцев (в первую очередь дагестанцев и вайнахов, у которых большинство фамилий отымённые) от этого имени, насколько я знаю, нету или это новые искусственные 20 века "изготовления". Более всего Русланов у западных адыгов, к востоку идёт постепенный спад, у дагестанцев мало, у азербайджанцев почти нет. Но у адыгейцев это имя является какбы компромисным - чаще всего его дают сыновьям в адыго-славянских семьях, в адыгейских - реже и то в городах, рядом с Краснодаром, живущих среди славян. Почти все Русланы, которых я знаю-метисы. Как обстоят дела восточнее, не знаю. Почему "на местах" создаётся впечатление, что это кавказское, а не русское имя. Дело в том, что когда оно в сер.20 века стало очень популярным на западе и в центре Сев. Кавказа, русские здесь стали воспринимать его как кавказское и избегать. Тем не менее, совершенно "некавказских" Русланов знаю и на Кубани, а во время службы в армии знал нескольких украинцев и одного русского. Чем дальше от Кавказа, тем более славянским это имя воспринимается, хотя, как видим, по тт. Пушкину и Фасмеру, никакое оно не славянское, а лишь по случайному созвучию "рус(лан)ское". А на Кавказе оно приписалось опять же по созвучию с Аслан, Каплан, Беслан и т.д.

ХРИСТОС ВОСКРЕС !

Алмас — Sun, 20 Apr 2014 06:11:00 GMT

Великоднє тепле свято,

Тихий дощик накрапа,

Проростає ніжно м'ята

По неораних степах.

Буйно стелеться барвінок

По дібровах вікових,

Переливи та коліна

Од пташок летять малих.

Вийшло сонце із-за хмари,

Осяяло Божий Світ

Та прогнало тихі чари,

Шлючи соняшний привіт.

УКРАЇНО-СЛОВ'ЯНСЬКІ ЖІНОЧІ ІМЕНА

Алмас — Sun, 06 Apr 2014 17:55:01 GMT

Ось дивіться, що я надибав на одному з форумів. Правда, Палажка, Палагна, Орина, Орися туто не при ділі, здається. А також, здається, автор цього списку не дуже знає українську мову, бо "ясна" у людини в роті на щелепах, а з ясен зуби стирчать. Трохи перегодом запропоную свій перелік.

Вишня, Віра, Віродана, Віродара, Вірослава, Віста (Вістана), Вістуна, Вітана,
Влада (Владана), Владислава, Власта, Вогнедара, Вогняна, Волелюба,
Володимира, Волошка, Воля, Всеволода, Вселюба, Всемира, Всеслава, В’ячеслава,
Гаїна, Гатусила, Гарнослава, Голубка, Горигляда, Горислава, Городислава,
Гострозора, Градислава, Гранислава, Гремислава, Далібора, Дана(Данка), Дарина,
Дзвенимира, Дзвенислава, Дзвінка, Діяна, Добринка, Добровіста, Доброгніва,
Добролюба, Добромила, Добромира, Доброніга, Доброслава, Долина, Доля, Домаха,
Доморада, Дружелюба, Жадана, Ждана, Живосила, Живослава, Житомира, Життєлюба,
Забава, Звенигора, Звенислава, Звонимира, Зірка, Злата, Златомира, Златоуста,
Золотодана, Зорегляда, Зореслава, Зорина, Зоря(Зоряна), Казка, Калина, Квітка,
Колодара, Красава, Красимира, Красновида, Краснолика, Красуня, Купава,
Лада, Ладислава, Ладомила, Ладомира, Левина, Лель(Леля), Леся, Либідь, Лілея,
Лоліта, Любава, Любаня, Любислава, Любов, Любомила, Любомира, Люборада,
Людмила, Людомила, Любослава, Льоля, Мавка, Магадара, Маїна, Маківка, Малуня,
Малуша, Мальва, Марута, Мая, Медорада, Мечислава, Милана, Милована, Миловида,
Милодара, Милослава, Мирана, Миробога, Миролюба, Мирослава, Млада, Мокрина,
Мстислава, Мудролюба, Надія, Найда, Найдена, Наслава, Немира, Нігослава,
Незабудка, Огняна, Оримира, Орина, Орислава, Орися, Оріяна (Оріянка), Орогоста,
Острозора, Остромира, Осмомисла, Остромова, Пава, Палажка, Палазга, Перелюба,
Перемила, Перемисла, Півонія, Позвізда, Полеза, Поляна, Потішана, Предслава, Рада,
Радана, Радимира, Радогоста, Радомира, Радослава, Рідна, Рогволода, Рогніда,
Родослава, Рожана, Роксолана, Ромашка, Росава, Росина, Ростислава, Ростичара,
Ростуня, Рудана, Ружа, Русана, Русудана, Русява(Русявка), Рута,
Світана, Світлана, Світовида, Світогора, Світодара, Світозара, Світолика,
Світолюба, Світослава, Світояра, Свободана, Святогора, Святолюба, Святослава,
Силата, Силолюба, Силослава, Синезора, Синьоока, Сіверина, Слава, Славина,
Славолюба, Славомила, Сміяна, Сніжана, Сніжинка, Собіслава, Соловія, Сологуба,
Сонцевида, Сонцедара, Сонцелика, Сонцеслава, Станимира, Станислава, Судимира,
Судислава, Татолюба, Твердислава, Твердогоста, Творимира, Творислава, Толигніва, Тонкостана,Трояна, Хвала, Хвалибого, Хвалимира, Хвалина, Хорошка, Хорошуня, Хотимра,Хотяна, Хранимира, Худана,Цвітана, Чайка, Чарівна, Чарівниця, Чаруна,Чеслава, Ява, Яворина, Ялина, Ярина, Яромила, Яромира, Ярослава, Ясна, Ясновида, Ясногора, Яснолика, Яснослава

ЯВДОХА В ПЕЛЕНІ ВЕСНУ ПРИНЕСЛА

Алмас — Fri, 14 Mar 2014 06:13:17 GMT

Вітаю всіх з Явдохою! З першим днем весни за старим стилем! Сьогодні в нас тепло й сонячно! Хай справдяться і ваші сподівання на весну, тепло, розцвітання, мир та спокій! У мене прабаба Явдоха була, яка, на жаль, не діждалася мене. Була висока, струнка, жвава й рішуча жінка. У цей день до неї приходили кумці-подруги, вони випивали трохи винця, а потім довго чаювали. Поминаю її добрим словом і всіх прошу пом'янути добрим словом своїх Явдох, Євдокій, Докій, Авдотій, Дуньок, Дусьок тощо. На жаль, сьогодні мало вже їх живих.

............................................................................

Шановні відвідувачі сайту! Я в останні часи на можу відкрити коментарі. Прошу при нагальній потребі писати на форум або через гостьову книгу, або через зворотній зв'язок.

.....................

Уважаемые посетители сайта! В последнее время не могу открыть комментарии. Прошу писать на форум или воспользоваться гостевой книгой, или обратной связью.

ЯКБИ БУВ Я ФАРІОНША...

Алмас — Wed, 15 Jan 2014 13:48:59 GMT

Про Маша, Саша, Коля, Міша....По перше, це не повні імена, а лише пестливі. Це дуже довга пісня - російські вони чи ні. Ну, російські! Але б якби у Фаріонші був цар у голові, то вона б з дітками говорила так, як треба з ними говорити і при тому гладючи по голівці і цілуючи в чільця, а не казати, що в них неправильні форми імен і що з такими іменами краще їхати до Росії. І хоч би то було висловлене у будь-якій формі і з будь-якою інтонацією, все одно того зовсім не можна було говорити. Чи не можна ж було, приголубивши дітей і дізнавшися, що більшість - Свєти-Пєті, запитати:"Діти, а чи є у нас Орисі, Марічки, Петрики, Михайлики, Тарасики, ЮркИ?..Еге, є Марічка і Лесь! От які гарні імена!..А скажи, мені, дитино (до Марічки), як ти називаєшся по-дорослому, як ти пишешся?.. Гарна дівчинка, вона все знає - Марія! А скажи нам, Марічко, це тебе і в сім'ї саме так звуть, чи тільки в садку?..У родині! Ба, які в тебе, Марічко, гарні мама, тато й бабуся, що звуть таким пестливим нашим старовинним ім'ям!" (До Леся) "А ти, Лесику, як у документах по-дорослому пишешся?...Не знаєш? ( і при цьому обов'язково гладити по голівці - бо дитина ж!) А-а, он як - Олексій! (вихователька підказала). А хто ж, тебе , Олексію, у родині Лесем перший назвав? Тато! Ну,а ти шануєш свого тата? А маму? А бабусю маєш? Аж дві і два дідуся! Який ти в нас, Лесю, багатий! А чи знаєш, як звати бабусь і дідусів? Ба, діти який в нас Лесь гарний хлопець - він добре знає на ім'я всіх своїх родичів! А де ж мешкають твої старенькі? У Турці? А ти з татом та мамою часто їх відвідуєш? Щоліта! А ти в гори ходив? Ні? Ну, нічого, Лесику, трохи підростеш і обов'язково з татом або дідусями та стрийком сходите в гори і побачиш, які файні наші Карпати, найкращі у світі гори!"
А такички - що ж вона, вчена жінка, мати, напевно, накоїла! Сказала дітям, що в них неправильні, неукраїнські имена і що з такими іменами треба їхати до Москви. Та ні про яку Москву не можна й згадувати було, не можна приголомшувати діток було тим, що вони мають погані імена. Та й ще де це було сказане? Та у Львові. То де ж тоді українські діти мають правильні імена? Ну, так вийшло, що бистро вивітрилося з українських голів "рідне й питоме", але ж хіба таким робом це все можна повернути? А декому тільки й дай порвати горлянку, отож відразу справу було піднято на багнети. Звичайно, мене там не було, але ж ми всі добре знаємо, що диму без вогню немає. І, як це завжди буває, зразу наш "всесвіт" поділився на "їх" та "нас". На Стеців, Гриців, Миросів та Льош, Віть та Даш. Знов - "Не так тії вороги, як добрії люди!"

ВЕРСІЯ ПОХОДЖЕННЯ ПРІЗВИЩА КОЛНОГОЗЮК

Алмас — Sun, 12 Jan 2014 19:12:46 GMT

Прошу уваги - це лише всього авторська версія, абсолютної впевненності нема. Прізвище зафіксовано у Подільскій губернії, тепер - у Вінницькій області. За відомостями краєзнавця, вчителя і небайдужої до свого коріння та минувшини рідного краю п.Ол. Лаврентія на поч. 19 століття родину на прізвище Камнищек було переписано на Колногозюк. Стає питання - від якого апелятива воно походить? Тут може бути два варіанти - Колногоз та Колногозий. Фантазія не допомагає щось придумати для першого. А ось щодо другого, то воно дуже подібне до Кал(ь)ногузий. Напевно, при утворенні патроніма на -ук було взято саме таке прізвисько, а не Колногозий і мало б воно бути записане як Кал(ь)ногузюк. Оскільки писарі часто нехтували -ь- або -л- у місцевому вимовленні було напівм'яке, то й маємо без -ь-. Коли наголос у новотворі-патронімі з'їхав на кінець, то за законами української фонетики -у- стало вимовлятися близько до -о-, то ж маємо -о-. За тими ж фонетичними законами ненаголошене -а- у першому складі перед двома -о- перейшло в -о-, то ж і тут маємо -о-. Та й, якщо спробувати вимовити "Калногузюк" (етимологічно "правильне"), то чи впіймає хто різницю від "Колногозюк". Тепер дамо волю фантазії - за що людину могли прозвати "Калногузою"? Перше зауваження - у словах "гузка, гузно, гузочка, гузенце" нема жодної некультурності та згрубілості. Те ж саме стосується й російської мови тих часів (прізв. Вислогузов, Тонкогузин та ін.). Перше - "калногузий" (брудногузий) могло бути загальним прізвиськом не дуже чепурної людини. Порівняймо куб. "чухИсрака", грубе, але означає воно повільну, ледачкувату людину, а хто там що чухає, про те лише влучний словотвір. Друге - так могли назвати когось за оказією. Хтось обтер штаньми глину, вапно або крейду, а хтось ляснув язиком і всі підхопили та й причепилося до хлопця або дядька не дуже розумне сільське прізвисько. І третє - так могли прозвати бідну людину ті ж самі злі та безжалісні язики.

СКАЖИТЕ МНЕ, ЧТО Я ЭТРУСК!

Алмас — Sat, 11 Jan 2014 11:20:31 GMT

Поиск своих этнических коней - это проблема из проблем, особенно у нас. Виновниками являются как сами "граждане", так и наша всеобщая безграмотность в данном вопросе. Люди не понимают, что "национальность" фамилий - вещь очень относительная. Этнические корни можно определить по группе фамилий или по одной, но "сверхвыраженной" - например, Олийнык - точно украинская, Мчедлидзе - грузинская, Мхитарян - армянская. А вот Иванов - и русская, и болгарская, и чувашская, и марийская, и...Но даже приведённые украинская, грузинская и армянская фамилии чётко говорят о том, что они появились в соответствующих языковых средах, но могли принадлежать евреям, молдаванам, цыганам, ассирийцам, езидам, осетинам.. Сталкивался с уникальными "искателями" своих псевдокорней по фамилиям. Для таких людей характерно то, что они обращаются не для правдивой консультации, а уже с заранее заданным направлением "поисков" и буквально требуют от вас информацию, не противоречащую его нездоровым или безграмотным фантазиям. Доходило даже до угроз. Самое мерзкое так это то, что люди выискивают "престижные" этнические корни. У меня уже выстроился свой "табель о рангах": престижные корни - немецкие, греческие, еврейские, грузинские, цыганские, польские, фрацузские и пр. западноевропейские; непрестижные - украинские, русские, белорусские, немусульманских народов России. С евреями, правда не всё однозначно - одни с трепетом вопрошают:"У нас в роду не было евреев, но предков очень уж часто звали Аврам, Моисей, Иосиф. В чём дело?" Но большинство подчас готовы голову расшибить, чтобы выискать еврейское зёрнышко. Общался с товарищами из Германии, Греции и Израиля, так им уже надоели такие атаки. У них выработался иммунитет к глупым запросам наших сограждан. Но позор же!

З РІЗДВОМ ПОЗДОРОВЛЯЮ ЩИРО!

Алмас — Tue, 07 Jan 2014 08:59:25 GMT

З Різдвом поздоровляю щиро

Кого люблю, а також ні,

Хай всі пребудуть з щастям, з миром

І не зазнають ворожні!

Щоб всі весну зустріли дружно,

До Великодня дожили,

Щоб все давалось не напружно,

Не надірвало вам жили!

Щоб весняне ласкаве сонце

Дало вам світла і тепла,

Щоб, заглянувши у віконце,

Калина ваша зацвіла!

О ФАМИЛИЯХ НА -АГА, -АГО И ОБ ОДНОМ ЗАБЛУЖДЕНИИ РОССИЙСКОЙ ОНОМАСТИКИ

Алмас — Sun, 05 Jan 2014 11:03:52 GMT

ДурновО и Хитрово - это однозначно генитив ед. ч. прилагательных дурнОй и хитрОй, записанный из народных уст не по существовавшим тогда правилам и от носителей окающих говоров. Иначе бы было Дурнаго, Хитраго (по правилам) или Дурнаво, Хитраво (в акающей зоне). Фамилий Живого, Мертвого, насколько знаю, нет или они крайне редки и есть переделка более известных Живаго и Мертваго. На первый взгляд, это генитив прилагательных живой, мёртвый, зафиксированный согласно существовавшему тогда правописанию. По поводу происхождения подобных фамилий на одном из форумов развернулось обстоятельное и, что приятно отметить, спокойное и взвешенное обсуждение. И вот, что мы обнаружили. Все подобные фамилии идут с Украины, более конкретно - с Гетьманщины, из 17-18 веков. В Московском государстве таких фамилий до той поры не было (кроме на -ово). В запорожских реестрах часто встречается прозвище Джавага (часто записано с лат.g - Джаваgа), Джявага, Жавага, а также Дубяга, Чоловяга, Мертвяга и т.п. Неоднократно встречаются они и в полковых и др. реестрах. Это однозначно прозвища-существительные с формантом -ага (укр.-аг'а), где -аг- - суффикс, -а- - окончание. Джавага, Жавага довольно многочисленны. Не исключено, что это тюркизм. Со временем произошла переэтимологизация - непонятное Жавага (и я пока что не знаю) стало восприниматься как идущее от "живий / живой" и писаться Живага. Второй этап. Многие украинские прозвищные фамилии на женское окончание -а переписывались на -о: Бочко, Гречко, Падалко и т.д. Этому были три причины.1. К нач. 19 века возобладали фамилии на -о за счёт -енко и -ко. 2. Этим фамилия как бы удалялась от простонародья и апеллятива 3. Она из женской формы переходила в мужскую. Вряд ли изменение Живага, Мертвяга, Здоровяга, Дубяга в Живаго, Мертва(я)го, Здоровя(а)го, Дуба(я)го подразумевало подгон под генитив прилагательных. К такому ошибочному выводу пришли наши российские ономасты из-за недостаточного знакомства с украинским материалом, обманувшись на созвучии. Фамилий на -ага, -аго очень много, большинство из них даже невозможно подогнать под прилагательные - Дубаго, Чоловяго, Ловяга и т.д. К тому же, много русских фамилий на -агин, -агов - Елагин, Скорягин, Портнягин, Ловягин, что говорит о существовании прозвищ-существительных на -ага у всех восточных (и не только) славян. Фамилий в форме генитива прилагательных на -аго попросту нет. Только на -ово и -их, -ых. Тем более не являются формами прилагательных фамилии типа Чернега, Билега, Балега, Дейнега.. Раньше так считали многие русские ономасты. По этому поводу мы переписывались с достойнейшей из учёных и, к сожалению, покойной уже, Александрой Васильевной Суперанской. Она согласилась, что это прозвища-существительные, а не некие формы прилагательных.