Десь років п'ятнадцать тому хлопець з сусіднього хутора, "свіжий" випусник філології КубДУ, розповів, як вони проходили діалектологічну практику в Староминському районі. Назаписувавши чималу купу слів, брали українсько-російський словник і перекладали. Хоча всі добре розуміли, що так не робиться, бо ж є слова, які на Кубані значать не те ж саме, що в українській літературній мові. Ну, що перше на ум приходить - цікавий, збіжжя, постать."Когда слов вообще не находили, то их не вносили в картотеку, т.е. попросту выбрасывали." А чому дивуватися, коли завідуюча кафедрою Т.Х.Каде на початку 1990-х сказала приблизно таке:"Мы не знаем хорошо, где на Кубани русские говоры, а где украинские. Нас, конечно, в первую очередь интересует диалект русский, а мы постоянно попадаем на украинский. В прошлом году послали студентов в Тимашёвский район, а там "балакают".Ну що ти тут скажеш? Добре, що хоч правду сказала. Ще "краще" поводяться фольклористи та етнографи. Заблукавши в чорноморську станицю, вони починають вишукувати (обов'язково!) старих бабушо'к. Знаходять. І от тутечки починається кумедія. Городські хлопці та дівчата, добре і правильно говорячи "по-культурному", висмоктують з некультурної бабки всілякі дані. Бабка ж в кращому случа'ї зачинає ламати свого репаного хахляцького язика і мішає "культурщину" з "бескультурщиною". Її просять пригадати приказки, загадки, казки тощо, а бабка кумекає в голові, що треба буде балакать "по-некультурному" і її часто й густо перемикає. Вона каже (неправду), що нічого не знає. Ще гірше справа з піснями, бо баба вміє співати тільки в гурті на два чи три голоси. Й тим паче, що "окультурити" віршовану мову пісень бабі не під силу. Горе-етнографи й фольклористи роблять похапливий висновок, що бабчина мова - це далеко "не укра'инский язык, а смесь русского с оным" і т.п. І ото з такого "наукового" варева виринають такі вареники, як, наприклад, "бакатре". В одному фольклорному збірнику якось знайшов пісню про руйнування Січі з такими рядками :" Грай, бакатре, на сопілці/Бо сумно сидіти/Бо забули, відкіль родом/І чиї ми діти!" Я відразу не второпав, що воно за "бакатр" чи "бакатро", але потім дійшло, що в народних устах було :"Грай-бо котре на сопілці...", тобто, кажучи по-сьогоднішньо-кубанському, "грай хоч хтось на сопілці". Цікаво, чи той, хто оце надряпав, знає, хто такий "бакатр"? А от тепер скажіть, чи можна від наших "бакатрів" - науковців (переважної більшости), випускників наших (наших?) ВУЗів. а нинішніх учителів дуже сподіватися чогось путнього? Переливають з тим кострубато-шкарубким директивним "кубановедением", втовкмачуючи в дитячі голови, що це діалект російської мови, перекладають кубанських україномовних письменників, "забуваючи" вказувати, що то переклад, а про мову вряди-годи чуються тоненькі голосочки. Як  і хто зрозуміє фольклор, а тим більше, хто його схопиться зберігати, коли він весь на незрозумілій мові, яку не треба ані вивчати, ані навіть зважати на неї? А в Біблії ж сказано, що спочатку було слово...