У Краснодарському краї ще можна почути такі мови: гамшенсько-вірменську, понтійсько-грецьку, молдавську, естонську, асірійську, грузинську, черкеську(адигейську), чеську. Це я про компактне населення, яке має свої села. Розсіяно живуть також негамшеномовні вірмени, курди та єзиди, що говорять діалектом курманджі, турки-месхетинці. Найбільша за числом носіїв і, так би мовити, "укорінена", "кубанізована" група - це вірмени-гамшенці. Воно є вихідцями з Трапезундського вілаєту Туреччини. У мові гамшенців (рос. - амшенцы, хамшенцы) багато запозичень з турецької та греко-понтійської мов. У краї вони живуть в Сочі, Туапсинському, Апшеронському, Білореченському, Сіверському, Новопокровському районах, Анапі та Гарячому Ключі. За межами краю гамшенців багато в Абхазії та Адигеї (навколо Майкопа). Найстаріше село в краї - Тенгінка (Шапшука) біля Джубги. Воно засновано у 1868 році. Мова їхня дуже відрізняється від східновірменської і навіть західновірменської - набагато більше, чим кубанська від української (але менше, чим від російської). Перші поселенці добре знали турецьку мову і ото вони подавали навколишнім об'єктам турецькі назви - Уч-Дере, Чатал-Кая тощо. У гамшенських вірменів дуже своєрідний антропонімікон. Головна його особливість, знов таки, те, що багато прізвищ утворено від турецьких слів, в першу чергу - від назв професій (Казандж(і)ян - той, що виробляє казани, Шалдж(і)ян - хто робить шалі, Торпуджіян - терпуги, Терзіян - швець тощо). У 1920-х роках на території сучасного краю було біля 50 вірменських шкіл, але їх бідою було те, що вчителями здебільшого були немісцеві "літературні" вірмени. А гамшенці щодо своєї мови такі ж уперті й твердолобі, як і "балачкові" кубанці. Згодом майже вся вірменська освіта накрилась мокрим рядном, як і українська. Але до останнього часу все ж у двох сільських школах під Сочі щось ще було. В Абхазії вірменська освіта збереглася краще. Наприкінці 1980-х почалося відродження, і наші вірмени знов зробили ту ж саму помилку - почали "виписувати" вчителів з Вірменії. В одному селі Апшеронського р-ну розгорівся конфлікт через те, що вчитель почав учням направляти роги - виправляти їхню геть негідну мову на правильну путь. Громада відправила вчителя додому. Зараз гамшенці йдуть переважно шляхом відродження саме гамшенської мови. Є люди, які пишуть цією мовою(або діалектом). Тобто, справа йде до кодифікації та літературизаціі. Отже, гамшеновірменські мовні проблеми дуже близькі до балачково-кубано-українських. |