Служило в одній "сухопутній" частині російського Чорноморського Флоту подружжя Біленків. А самі ж були родом з славного українського міста Запоріжжя. Свідоцтва про народження мали також українські радянські, тобто, де записано на українській та російській мовах. А такички в нас тобі було склалося, що по-россійськи наші прізвища дещо русифікували. От і було у хлопця по-українському записано "Біленко", а по-російському - "Беленко". От уже не беруся судити, добре воно чи погано. І таких прикладів ой-ой як багато: Олійник/Олейник і Олийнык, Бабич/ Бабич і Бабыч, Олексієнко/Алексеенко і Олексиенко і т.п. І про це всі добре знають і в Україні-ненці незалежній і в матушці Росії. Воно б, може, і нічого, але народився у Біленків синок. Документи йому оформили отуто, звичайно, тільки російською мовою. Але невдовзі вернулися Біленки на батьківщину. Пішли робити українські документи на хлопчика. Записують - "Бєлєнко". Батьки за голови:"Що ви робите? Теп ... Читати далі »