| Головна » Статті » Мої статті |
ПРІЗВИЩА КАВКАЗЬКИХ НАРОДІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
ПРІЗВИЩА КАВКАЗЬКИХ НАРОДІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ Тривалі контакти , перебування України та Кавказу в складі Російської імперії протягом двох століть залишили свої наслідки.Щодо таких народів як вірмени та черкеси , то взаємини їх з Україною й українцями розпочалися набагато раніше - ще за сивої давнини.Вірмени переселялися на Поділля та в Галичину в 15 та 16 століттях з Криму.Найбільшими осередками цих міграцій стали Кам'янець-Подільський та Львів.Цікавою особливістю переселенців була їх кипчацька (половецька) мова , використовувана в побуті і навіть у внутрішньому громадському діловодстві , але записи велися старою вірменською (маштоцівською) абеткою.Черкеси , очевидно , з'являлися на території , яка зараз належить Україні , починаючи з давніх-давен і неодноразово.Пригадаємо лише значну черкеську військову міграцію до середнього Подніпров'я у 14-15 століттях та участь жанеївців , одного з західно-черкеських племен , у справах засновника Січі князя Дмитра Вишневецького.Зважаючи на це , можна припустити черкеське походження таких українських назв та прізвищ:Трахтемирів , Чигирин , Чугайстро , Чугай та інш.Але нас більше цікавить сучасний антропонімікон Кавказу та правопис кавказьких прізвищ , насамперед вірменських , грузинських , абхазьких та черкеських в українській мові. Всі прізвища народів Кавказу , тобто сучасних закавказьких держав - Азербайджану , Вірменії , Грузії , а також північного Кавказу , який входить до складу Російської Федерації , поділяються на дві великі групи.Перша - прізвища вірменські , грузинські , абхазькі й частково черкеські (захід сучасної Республіки Адигея й Краснодарський край без Успенського району).Ці родові імена у російській мові , а її посередництвом - і в інших мовах , у тому числі й українській ,записані близько до їх оригінальногозвучання або письмового запису (вірменського , грузинського) в мовах їхніх носіїв.Тобто , ці прізвища не оформлені російськими формантами -єв,-ев,-ов,-ін,-ин і т.п.Навпаки , друга велика група - прізвища азербайджанські , народів Дагестану , чеченські , інгуські , осетинські , крачаєво-балкарські , ногайські , абазинські й східно-черкеські (при всій умовності терміну), а саме - кабардинські , т.зв. черкесів Карачаєво-Черкесії, черкеського (адигейського) населення Успенського району Краснодарського краю та східних районів Республіки Адигея (історичних кабардинців , абадзехів та чемгуїв) - зазнала первісної русифікації.Ці прізвища в російській практиці записуються з кінцевими типовими російськими -ов,-ев,-єв,-ін.-ин.Але цій класифікації властива своя специфіка: - усі черкеські прізвища в адигейській та кабардино-черкеській мовах задокументовано у первісній , нерусифікованій формі.Отже , з позицій цих мов говорити про якийсь поділ немає сенсу , але так історично склалося , що в російській мові прізвища частини західних черкесів (бжедугів та шапсугів), напевно , з легкої руки писарчуків Чорноморського козацького війська (етнічних українців) з'явилися або в транскрипції , близькій до фонетичної , або в українізованій формі (докладніше про це нижче).На сході Кубані та Терщині "писарювали" переважно росіяни , там було російське антропонімне оточення , отже , й на письмі майже всі прізвища набули характерних закінчень:-ов,-ев(-єв) , зрідка -ин(-ін).От і маємо нині в черкеських мовах "Шеуджен", і так на заході Адигеї в російській , але на решті території в російських документах - "Шовгенов" або "Шогенов".Це стосується також і абазинських,карачаєво-балкарських та осетинських прізвищ.Наприклад , рідною мовою "Отарланы","Чомайланы" (кар.-балк.), "Джусойты" , "Царикаты" (осет.), а російською - Отаров , Чомаев ,Джусоев , Царикаев або Цариев.Винятки трапляються , але вкрай рідко. - прізвища чеченців , інгушів , ногайців , народів Дагестану , азербайджанців , удинів , талишів , а також закавказьких курдів та ассірійців за незначним винятком виникали у радянську епоху й утворені переважно від імен за допомогою російських патронімічних суфіксів-формантів.При цьому потрібно зазначити , що прізвищам чеченським та інгуським притаманні деякі риси черкеського та осетинського антропоніміконів - тут чимало невідименних прізвищ і т.п. - твердження , що всі вірменські та грузинські прізвища ввійшли до російськомовного обігу у первинній формі не зовсім справедливе , особливо щодо перших.Багато вірменських прізвищ русифіковано серед так званих нор-нахічеванських (по-сучасному - ростовських) вірмен: Атоян - Атоєв , Арутюнян - Арутюнов і т.п.Чичало таких випадків у Москві , Росії в цілому , Грузії , Азербайджані , Середній Азії , Болгарії.Деякі з них русифіковано повністю , наприклад , Газарян - Лазарєв (хоча є і Газаров).Є випадки зросійщення й грузинських прізвищ - Андронніков (з Андронікашвілі), Цертелєв (із Церетелі), Цулукідзев (із Цулукідзе) та ін., але куди менше , ніж вірменських.При цьому треба сказати , що серед носіїв частково русифікованих прізвищ і до сьогодні переважають національно свідомі вірмени , але цього не скажеш про носіїв зросійщених грузинських прізвищ.Маємо один явний випадок утворення прізвищ на -ський від вірменського Айвазян (власне , Гайвазян - Айвазовський , прізвище відомого художника) та ходить одна легенда , що начебто в Західній Грузії прізвище Гоголіа або Гоголія якийсь "грамотний" записав як "Гоголь". - оскільки всі кавказькі прізвища ввійшли в світовий обіг через російську мову (за виняток можна визнати хіба що вірменські , та й то частково), то для нас важливо зважати на російський правопис , проводити паралелі тощо.Щоправда , у російській граматиці самій чимало проблем з цими антропонімами (відмінювання абхазьких прізвищ , правопис , відмінювання деяких грузинських (насамперед мінгрельських) прізвищ тощо. - на Кавказі , особливо в Краснодарському краї , живе чимало україномовного населення , яке ширше за будь-яку діаспорну та "материкову" групу контактує з черкесами , вірменами та іншими кавказцями , має деякі писемні , хоч , на жаль , і несталі традиції.Думкою україномовних кубанців недоречно було б нехтувати. Нижче зупинимось на окремих групах прізвищ. ВІРМЕНСЬКІ ПРІЗВИЩА Маємо на увазі власне вірменські , тобто нерусифіковані форми.Більшість з них мають кінцеве йотоване або нейотоване -ян , дуже рідко -ан , -янц , -анц , -унц.Форманти -ан та -анц трапляються в прізвищах , які вперше задокументовано не у вірменському середовищі , хоча б було потрібно записати з -ян або-янц. Таківипадки зустрічаемо з прізвищами , основа яких закінчується на шиплячу (ч , дж , ж , ш) - Буюкджан (краще Буюкджян) , Демірчан (краще Демірджян) і т.д.Дуже часто ті ж самі прізвища у російському написанні передаються в двох варіантах - з "ь" перд формантами -ян, -янц і без нього.Юридично це вже різні прізвища:Багдасарян і Багдасарьян (укр.Багдасар'ян) і т.п.Справа в тому , що у вірменській мові кінцева напівйотована , що викликало такий різнобій у російській передачі і , відповідно ,тягне за собою таку подвійність і в українському записі.Отже , там , де основа закінчується на приголосний б,п,в,м,ф,г, г, к, х, ч, ш, р і де в російській транскрипції є "ь", в українській мові з'являється апостроф: Карибьян - Каріб'ян, Сарапьян - Сарап'ян, Калашьян - Калаш'ян і т.д.Кінцевих -ан, -анц в українській передачи треба якомога уникати.Там, де в російському написанні присутні сполучення "джи","ши","чи", українською краще передавати як "джі","ші","чі": Хаджіян, Топчіян тощо.Слід уникати сліпого переписування з російської "щ" у вірменських прізвищах - воно там з'явилося через неграмотність (наприклад, Калащян, Калащан, Калащьян замість Калашян або Калашьян, укр.Калаш'ян).Але оскільки подібні зміни можуть викликати неприємності й незручності для конкретних громадян, потрібно робити це обережно, З їхнього дозвролу, при цьому пояснюючи, що українській мові властиві свої фонетичні особливості, на відміну від російської.Отже, при записуванні прізвища можна уникнути нісенітниць, що закралися раніше.У решті випадків можна обмежитися прямою транскрипцією написання вірменських прізвищ з російського.Традиційно прізвища, які виникли у священницькому середовищі, пишуться з дефісом, обидві частини з великої літери: Тер-Оганесян, Тер-Петросянц іт.д.("тертер" - "священник"). ГРУЗИНСЬКІ ПРІЗВИЩА Написання грузинських прізвищ у нашій мові більш-менш унормоване, тому зупинимось лише на кількох моментах.Перше.Відповідно до українського правопису й традиції, там, де в російській стоїть "И" після голосних, в українській мові потрібно писати-Ї:Чхеїдзе,Велеїшвілі і т.п.Друге.Всі російські "е" після приголосних передавати нашим "е".Третє.Після шиплячих російське "и" предавати нашим "И":Тугуши, Абашидзе. Прізвища з кінцівками -швілі,-дзе,-ті,-урі(-улі), -ані, -сі,-елі - не змінюються.Прізвища на -ія,-ая типу Берія, Кантарія, Цулая, Цомая відмінюються як іменники 1 відміни м'якої групи (надія,буря).Прізвища на -ава (Мікава,Чикобава) змінюються як іменники 1 відміни твердої групи.Є проблематичним: змінювати ці прізвища в усіх випадках чи тільки тоді, коли йдеться про чоловіків? Сучасний український правопис, як, до речі, й російський, нічого про це не говорить.На думку автора, беручи до уваги, що це не питомі українські або слов'янські прізвища, доцільно відмінювати їх тільки для чоловіків, утворюючи множину для чоловіків, родин і змішаних груп, але не відмінювати для жінок і жіночих груп.На жаль, написання мінгрельських (західногрузинських)прізвищ на -ія настільки неунормоване і в російській мові, що часто й густо поряд з Малания зустрічаємо Маланиа і т.п.Прізвища на -іа не відмінюються в усіх випадках і не утворюють множини. АБХАЗЬКІ ПРІЗВИЩА Подібно до того, як черкеси мають у російському обігу два типи прізвищ, так і абхази мають власне абхазькі і мінгрелізовані прізвища на -ія, -ая, -іа.Власне абхазьким прізвищам притаманні два основні закінчення: -ба (Бгажба, Шинкуба, Агрба, Ардзинба, Ашуба і т.п.); -іпа (Інал-іпа);а третя група - безформантні прізвища (Аргун, Барциц, Смир).За правилами і російської, й української мов прізвища з кінцевим ненаголошеним -а повинні відмінюватися як іменники 1 відміни твердої групи, в усякому разі, коли йдеться про чоловіків.Але самі абхазькі науковці, письменники часто в російськомовних творах вносять у цю справу плутанину - вони то відмінюють їх, то ні.Виходячи з сучасного українського правопису, а також з того, що кінцеве "а" ненаголошене, доречним було б їх відмінювати, коли говоримо про чоловіків,групу чоловіків або мішану або родинну.Прізвища типу Барциц, Аргун, Смир відмінюються як іменники чол.р., 2 відм., твердої групи, коли йдеться про чоловіків, групи мішані й родинні.На Північному Кавказі, в Карачаєво-Черкесії живуть абазини, дуже близькі до абхазів мовою, але прізвища в російському діловодстві у них мають характерні російські закінчення. ЧЕРКЕСЬКІ (АДИГЕЙСЬКІ) ПРІЗВИЩА Як уже відзначено вище, прізвища двох західних груп - бжедугів та шапсугів у російських документах мають форми, дуже співзвучні українським або близькі до черкеської оригінальної вимови.Прізвища з кінцевими -у,-е,-і,-и (Ханаху, Мугу, Гакаме, Казанчі, Деди і т.п.) не відмінюються, причому як в українській, так і в російській мові.Прізвища з твердими чоловічими закінченнями,власне, найбільше й нагадують українські, типу Хашханок, Янок, Тлехас, Тлехуч, Сташ, Укол, Мамій, Хакуй, Хапай, Тхатль, Цей, Богус і відмінюються як в українській, так і в російській мовах, але коли йдеться про чоловіків; від них утворюється множина.При цьому прізвища з кінцевим -й,-ь відмінюються як іменники 2 відм., м'якої групи, чол.р.; з кінцевим шиплячим - як 2 відм.,мішаної групи, чол р.;решта цих прізвищ - як іменники 2 відм.,твердої групи, чол р. Прізвища з кінцевим наголошеним або ненаголошеним -о (Чундишко, Хейшхо, Тхагапсо, Кошко, Шаззо), яке стоїть після приголосного, в українській мові мали б відмінюваться (як подібні українські прізвища, тобто як іменники 2 відм., твердої групи,серед.р.У російській мові ці прізвища не відмінюються.Звичайно, коли йдеться про жінок, вони не відмінюються і в українській.Прізвища з кінцевим -о, яке стоїть після голосного (Читао, Шао, Татаршао й т.п.не відмінюються. Щодо прізвищ Мамійок, Янок, Пшідаток і т.п.потрібно зауважити, що в місцевому(кубанському) мовленні при відмінюванні випадає -о-, тобто : Янка, Мамійка, Пшідатком і т.п.Місцеве україномовне населення сприймає ці прізвища як свої Борток, Вовчок.Отже, відмінювання подібних прізвищ можна залишити проблематичним для подальшого обговорення. ------------------------------------------- Вперше опубліковано в зб."Український вимір",Ніжин,2004.Подається з незначним скороченням. | |
| Переглядів: 4899 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |