Це одна з моїх найулюбленішмх пісень, яку у нас колись часто співали. Пізніше дізнався, що її написав наш земляк Іван Прийма, двоюрідний брат Костянтина Прийми, відомого російського літературознавця, шолоховознавця. Вони обидва родом з Тамані, станиці Охтанизівської. Цю пісню Іван написав на турецькому фронті десь у 1915 році. Дивно, як у ті часи без радіо та телебачення (а також і без інтернету. уявіть собі!) такі пісні, як оця, "Ти, Кубань, ти, наша родіна", "Розпрягайте, хлопці, коні" так хутко-швидко поширилися...Бо люди співали!

За гору сонце закотилось,
Потухла ясная зоря,
І ніч тихесенько спустилась
На рімні землі ще й поля.
(останні 2 рядки - двічі)

Спустилась ніч у сірій свиті
І сон у торбі принесла,
І все заснуло в цілім світі,
Тільке трава одна росла.

На небі місяць світе ясний.
Кубані славної сини
В горах турецьких пасли коней
І там балакали вони.

"Чого, Семене, зажурився,
Сідай, козаче, не журись!
Сідай на камінь біля мене
Та як женився, розкажи!

Чи, може, ти ще нежонатий,
Тоді розказуй про дівчат,
Як перед ними ти божився,
Чого лежати та мовчать?

Багацько хлопців брешуть дуже,
Аби їх слухать та мовчать,
То ізбреши шо-небудь, друже,
Абощо пісню заспівай!"

"Співать пісень я не навчився,
Брехати тоже не берусь,
Згадав про дівчину Оксану
Та цілий день сидю журюсь."

За гору сонце закотилось,
Потухла ясная зоря,
І ніч тихесенько спустилась
На рімні землі ще й поля.