Кому я присвячую цього вірша, самі добре  знають

 

Попитали у корови,

Чи вкраїнська у нас мова,

Чи кубанська, чи говірка,

Ну, а, може, діалект?

Ремиgаючи тихенько,

Глянувши на всіх любенько,

Та корова промичала:

"Ось такий вам мій отвєт:

Як самі трава та сіно

Та багнюка по коліно -

Хоч заріжте, хоч забийте -

По-коров'ячи мичу.

Як покраща моя доля,

Хай хазяйська буде воля,

Я й загавкаю, закрячу,

Занявчу і засичу.

То така моя наука -

Як в чиї потрапиш руки,

Хто годує й поганяє,

То під того і мичиш.

Ну, а більше ремиgаєш,

Двічі в день доїться знаєш,

Сіно з ясел тихо смичеш,

Жвакнеш, бздикнеш  і мовчиш!"