Насамперед, треба сказати що всі незнайомі люди зверталися одне до одного на "Ви". Тільки  доросла людина казала на  дитину "ти". Діти на батьків, а й подавно на дідів та бабів, а часто-густо й на старших сестер-братів, і на всіх старших родичів казали "Ви". Дорослі у звертанні до знайомих однолітків могли дозволити вжити "ти", але до кумів, сватів та інших родичів та свояків щобільше "викали". Ще більше - при мові від третьої особи про когось зі старших, особливо батьків та ще старіших предків вживали множину:"Мої мама казали..." Отак, одна недавно приїхавша вчителька, розумна людина, українського коріння (з Поволжя), толерантна до мов, почувши вперше таке, хоч і зрозуміла, що то є особливість місцевого мовного етикету, наважилась підкусити:"А сколько их, мам, у тебя?" Відповідь була така:"Та одні, та й ті померли, от тому й "викаю", як і на живу "викала"!" Але ж що цікаво, ця сама вчителька вже на п ... Читати далі »