23:49 ВІРЮ, ЩО ЖИВИЙ ТИ. КРИМСЬКИЙ ХЛОПЧЕ! | |
Сумуємо. Дехто й плаче. Аби це раніше було, то плакало б більше. Горе прийшло в моє рідне Західне Закубання, у район, який я виходив вздож і впоперек.Після зливи прорвало Неберджаївське водосховище, яке напувало Новоросійськ. На цей раз вода пішла високою хвилею по річці Неберджай в інший від міста-героя бік.Затопило наші рідні "балачкові" станицю Неберджаївську, вервечку хуторів між Нижньобаканською та Кримськом і всю нижню(більшу) частину самого Кримська. Люди подейкують, що шлюзи відкрили таки ж люди (чи недолюдки?) і нікого не попередили. Колись про все дізнаємось. 4-го серпня 2004-го року вертав додому з Новоросійська і з вікна електрички на платформі на одному з тих хуторів побачив 5-6-річного хлопчика, який беззтурботно гасав по кавтьобах між залізницею й крайнім рядом хат. Поки доїхали до Кримської, тобто за 10 хвилин, накидав оцього віршика. Зараз моєму "натурщикові" 13-14 літ, вік, у якому аж ніяк не можна помирати. Я вірю, що ти вижив у цій стихії, мій кримський хлопче, бо ми ж таки козаки, а наші предки й не таке переживали, бо нашому роду нема переводу! Присвячую всім хлопцям та дівчатам хуторів, Неберджая та Кримська, які вистояли в цій біді.
ХЛОПЦЕВІ ЗА ВІКНОМ ЕЛЕКТРИЧКИ
"НОВОРОСІЙЬК - КРАСНОДАР"
А колись же, хлопче,
Виростеш і ти,
Ніженьками стопчеш
Стежку у світи.
Зараз, знай, гасаєш
Все туди-сюди
Та за щастя маєш
Стрибати в воді.
Налило калюжі
Каламутні вщерть.
Ти диви, не дуже
Бабу й матір сердь,
Бо тобі на лихо
Скрізь росте лоза,
Бризкай друже, тихо -
Вернеться гроза -
Зломить хтось лозину,
Піде по тобі,
Шкода твою спину -
Знаю по собі.
Ти ж малий бешкетник,
Буйна голова,
Сипляться в штахетник
Всі мої слова.
Ондечки бабуся
Грізно погляда -
Хлопче, я дивлюся,
Це твоя біда!
| |
|
| |
| Всього коментарів: 2 | |||
| |||
