Вчора сусіда-черкесанка розповідала про те та про се і згадала, як вони з бабою, яку вона доглядала, заходилися готувати мандрики. Судячи з оповіді, то насправді були потапці - розмочені сухарі, помащені олією і посипані товченим часником."Хто тобі сказав, що це мандриками називається?" Відповідь:"А ето така-то така навчила (назвала стару тутешню вірменку, вже давно покійну). Ето армянское названіє."Заперечую:"Ніяке воно не вірменське, а нашенське, а Х-янша, давно тут жила, отож і перейняла од когось." Але вже давно помітив, шо доводити свою правоту у подібних випадках або важко, або неможливо. Завдяки політики роблення з нас пришелепкуватих хохлів, яким максимум що дозволяється - вирядитися в "казаков, у "нових кубанців" склався стереотип, що ні мови, ні звичаїв, ні кухні у нас нема.З нами не рахуються і всіляко намагаються нас менторськи навчати. Колись раніше в колі адигейців обмовився, що їхня назва "сирне ... Читати далі »